Домовой - Светловодск

Спостереження мандрівника. Частина ІІ

Автор: redaktor
Спостереження мандрівника. Частина ІІУ першій частині свого «спостереження» я писав про те, як вразили мене дороги в селищі Східниця. Звісно, я припускаю, що це не просто селище, а курорт. Відповідно і грошей тут більше. Але спілкуючись з жителями Східниці, я дізнався, що такі дороги тут були не завжди. Реальне покращення наступило після того, як селищним головою став Іван Піляк.
Мені вдалося поспілкуватися з селищним головою. Розмова видалася цікавою та змістовною.
Виявляється, що перша писемна згадка про селище була ще 500 років тому. В селі знайшли ще стоянку первісної людини. З середини ХІХ століття цьому районі було відкрито нафту та озокеріт, почалася промислова розробка нафти. Саме у Східниці було пробурено першу в світі свердловину механічним способом. На довгий час селище стає промисловим. Так продовжується до 80-х років ХХ століття. Потім нафта закінчується. Але, на щастя Східниці, місцевий пенсіонер Омелян Стоцький в 1975 році відкриває поклади мінеральної води «Нафтуся» і селище стає курортом.
На сьогодні в селищі проживає близько 3800 чоловік. Втім, за повідомленням голови, в Східниці велика міграція. Селище територіально входить до Борислава. Але багато жителів мають щодо цього «сепаратисті» настрої: хочуть відокремитися від міста. Від себе додам, що, з огляду на дорогу, про яку писав на початку, ці настрої виправдані.
Приємно здивувала мене відповідь Івана Піляка про рівень безробіття в селищі. Виявляється, що у Сідниці практично всі працевлаштовані. За словами селищного голови, є два чинники, які сприяють цьому. Перший – залежить від людини. Якщо вона хоче, то завжди найде роботу. Другий це те, що Східниця – курорт. Люди розуміють, що можна заробити живу копійку. Хтось займається магазинами, хтось надає послуги туристам, хтось будує готельчик. Багато селян працює у будівельному бізнесі. Селищна рада йде на будь-який крок, що б допомогти людям зародити гроші. Ми максимально сприяємо індивідуальній ініціативі наших селян.
Рецепт Івана Піляка щодо будівництва якісних доріг та тротуарів виявився доволі простим. За його словами, зробити якісні дороги та тротуари в будь-якому українському селі чи місті можна за умови, якщо є бажання. До того, як стати селищним головою, Іван займався готельним бізнесом. Готелі старався будувати так, що б було красиво як у будинку, так і в дворі. Але, вийшовши з двору, потрапляв наче в інший світ. Тоді Піляк подумав і прийняв для себе рішення, що потрібно міняти не тільки у себе дома. До цього Іван уже був депутатом селищної ради і розумів, що тут щось робиться не так.
Розпочав свою роботу новий голова з наповнення бюджету. Коли Піляк заступив на посаду, то бюджет складав 1,6 мільйони гривень. А на сьогодні селище має бюджет 5,5 мільйони. Це при тому, що в країні йде війна. У першому півріччі відпочиваючих було мало, але виконали бюджет на 99,11%. Досягти збільшення бюджету було важко. Піляк помітив, що наші люди звикли, що б бюджет наповнював хтось інший. Тому прийшлося багато попрацювати з підприємцями. Переконувати, просити…
Важливим чинником довіри до селищного голови стало те, що він показав на практиці, куди пішли бюджетні гроші. Крім того, гроші які мали піти на дороги – пішли безпосередньо на дороги.
«Коли ти не йдеш на контакт з фірмами, які виконують роботи, по «відкатам», а проводиш чесні тендери та вимагаєш якість, то буде й результат,» - рецепт від селищного голови Сідниці Івана Піляка.
Сподіваюся, що таких сільських та міських голів у нас, в Україні буде ставати все більше і більше.

Спостереження мандрівника. Частина ІІ
Спостереження мандрівника. Частина ІІ
Спостереження мандрівника. Частина ІІ
Спостереження мандрівника. Частина ІІ

Вадим Степанець
909     
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Информация

Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 17 дней со дня публикации.
Айхерб