Домовой - Светловодск
» » Перейменування Кіровограда: між царицею, полем та річкою

Перейменування Кіровограда: між царицею, полем та річкою

Автор: admin
Перейменування Кіровограда: між царицею, полем та річкою
«Там де два українця, там три гетьмани»…і 33 варіанти назви для перейменування Кіровограда.
Напередодні громадських слухань щодо зміни назви, які відбудуться 27 серпня, «Гречка» вирішила підсумувати довгий процес публічних і не дуже обговорень.
Ім’я місту хотіли змінити давно
www.gre4ka.infoДискусії щодо змін радянської назви Кіровоград почались задовго до офіційного прийняття закону про декомунізацію. Ще з набуттям незалежності місцева інтелігенція переконувала – ім’я партдіяча місто носити не повинне. У 2004 дискусія розгорнулась з новою силою і хоча тоді, як і зараз, велика частина населення вважала, що перейменування не на часі, було проведене опитування містян. Кіровоградцям пропонували обрати між варіантами «Кіровоград», «Єлисаветград» та «інша назва». Думка людей спинилась на тому, що треба шукати альтернативний, інший варіант. І ще 10 років питання не зрушувало з мертвої точки. Тоді ж з’явився і варіант назви «Златопіль»
У свою чергу, з 2012 року за керівництва областю та містом «Партією регіонів» відбувалось активне просування назви Єлисаветград.
Після прийняття закону «Про декомунізацію» зміна назви стала вже не забаганкою, а обов’язком. Після цього з’явилось чимало новаторів з безліччю варіантів нового імені для міста. Загалом на сьогодні маємо наступні: «Єлизаветград», «Златопіль», «Степоград», «Інгульськ», «Благовіст», «Кропивницький», «Тобілевичі», «Слов’янопіль», «Бугогардівськ», «Лелеківськ», «Центральноукраїнськ», «Уранопіль», «Долеград», «Новокозачин», «Скіфопіль», «Лебідея», «Ексампей» та інші.
В червні 2015 в місті відбулась наукова конференція присвячена перейменуванню міста,під час якої акцентували увагу на варіанті, який до цього практично не звучав – Інгульськ.
За якими критеріями перейменовувати
Кандидат географічних наук Андрій Домаранський присвятив наукову статтю тому, як догодити всім і змінити назву так, щоб за кілька десятків років не перейменовувати знову.
Серед проблем на які наштовхуємося у процесі перейменування - відсутність ретельно і прагматично обґрунтованої альтернативи для теперішньої назви міста.
"У купі з відсутністю переконливих аргументів необхідності перейменування як такого, жодна з альтернатив наразі не має достатнього числа прихильників, аби здійснити заміну означення міста", - відзначає Домаранський.
Науковець стверджує - міняти назву треба. Але небезпечна ситуація російської агресії може навіть стати підставою для територіальних претензій, адже Росія вважає себе правонаступницею як Російської імперії, де виникла назва Єлисаветград, так і Радянського союзу, який породив Кіровоград.
" Теперішня назва міста – неприбуткова, оскільки не має достатньо широкого потенціалу для трансформації у символіку, привабливу для мешканців міста, та зовнішніх туристів – сувеніри, пам’ятники, концепт-заклади (музеї, галереї, кав’ярні тощо).
Досвід інших міст, що вдало користуються перевагами своєї назви (скажімо, український Львів), говорить про важливість цього аспекту. Теперішня назва міста – топографічно невиразна, оскільки не несе жодної інформації про те, де і в яких умовах розташоване місто, на теренах яких ландшафтів, поблизу яких цікавих об’єктів. Це перетворює його на «terra іncognita» не лише для зарубіжних туристів, а й для громадян України", - зазначає вчений.
Рекомендації щодо того як треба перейменовувати Домаранський також пропонує: назва має давати уявлення про розташування міста, передавати інформацію про його принади,породжувати чіткі образи із тлом розташування міста, легко трансформуватись у привабливий для туриста контент, не прив’язуватись до певної постаті, бути оригінальною і недражливою - об'єднувати громаду, а не дратувати почуття частини мешканців.
Якщо не Кіровоград, то…
Зараз в топі можливих назв Єлисаветград, Златопіль та Інгульськ.
Над можливістю повернути Кіровограду першоназву – Єлисаветград ще у 2013 іронізував письменник Юрій Андрухович:
"То що, скажете, повертатися до початків, до витоків? До Єлисаветграда? Не найгіршою ж була для України Єлисавета - цариця: покохала Розумовського, Олексу, гетьманат повернула, Кирило - гетьман при ній у перуці й кафтані гоголем ходив. А могла б і Січ зруйнувати, як деякі. До того ж, кажуть окремі єлисаветяни, й цариця в тій історичній назві не цариця ніяка, а Свята Єлисавета – матінка Івана Хрестителя. Ми ж хіба не християни, щоб її цуратися? Ну так, маніпулювати свідомістю (особливо якщо в переважної більшості населення вона у критичному дефіциті) у нас навчилися філігранно".
Лобісти назви Єлисаветград апелюють до того, що це історична назва фортеці, на місці якої виросло місто, і те, що цариця Єлизавета, яка видала указ про заснування фортеці не має відношення до назви, а місто назвали на честь Святої Єлисавети. Очевидно, за такою логікою можна вважати і що Санкт-Петербург, заснований Петром І виключно на честь Апостола Петра, а не щоб втішити імперське самолюбство. Серед політичних кіл цю назву активно підтримують вихідці з «Партії регіонів».
Як відзначає у своїй замітці Вахтанг Кіпіані, для частині прихильників назви байдуже до її походження, адже вона асоціюється з красивою архітектурою і розквітом міста тих часів.
Другий варіант назви – Златопіль. Його активно пропонують з часів виникнення розмов про перейменування.
Прихильники української назви знайшлись серед просвітян, інтелігенції, деяких політичних організацій, які вже умовно «перейменували» для себе місто. Зокрема, доктор філологічних наук Григорій Клочек пояснював: "Асоціації, що йдуть від цього слова, надзвичайно багаті і привабливі. Є в них і наша національна колористика (жовтизна золота і блакить степового роздолля), і древність, що відчувається в старослов’янському звучанні складників "Злато" і "Поль", і милозвучність, що так характерна для української мови (два "Л", три голосних, та ще й м'який знак)".
У червні 2015 року несподівано з’явився третій варіант, запропонований спеціально запрошеними до Кіровограда істориками – Інгульськ. Прихильники цієї назви вітають перейменування міста на честь річки. Історик Тарас Чухліб пояснює: "По-перше, це - назви поселень "Інгульська слобода", або ж "Інгульська" (сучасний Кіровоград поглинув його), "Інгульський Кам'янець". По-друге, назви адміністративної територіальної одиниці Війська Запорозького Низового - "Інгульська паланка" (інші назви "Інгульське відомство", "Інгул"), яку очолював полковник Інгульський. По-третє, це - гідроніми "Інгулець", "Малий Інгулець", "Інгульська Кам'янка" та похідний від цього топонім -- "Приінгулля". Топонім, який мав би у своїй назві корінь "Інгул" (нині місцева громада дедалі частіше використовує словосполучення "Місто на Інгулі")".
Разом з ідеєю подібної назви, яку відверто почали висміювати через нинішній стан річки на території міста, міська влада терміново вклала мільйон гривень у розчистку русла Інгулу.
Підтримку назві висловили деякі представники кіровоградської інтелігенції, активно її просуває громадська організація «Спільна дія», яка знаходиться у сфері впливу нардепа Станіслава Березкіна. За його фінансової підтримки відбулася наукова конференція в стінках Кіровоградської міської ради.
Між двома «неімперськими» назвами
Якщо дослухатись до думки Голови Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятровича, про те, що Кіровограду потрібна не лише декомунізація, а й деколонізація, то ідея з іменем «Єлисаветград» не вписується у ці рамки.
Проте і в проукраїнських варіантах назви не все так просто, адже їх виникло безліч.
Питання зміни назви обласного центру обговорюють і на всеукраїнському рівні.
На шпальтах «Слова просвіти» Дмитро Павличко, Герой України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка закликає: "Знаємо, місцева влада в місті над Інгулом не відхилила категорично нової назви для своєї землі, про яку йшлося на науковій конференції нещодавно в Кіровограді. Мудрі люди знайшли в давніх документах, що колись на території Кіровограда було поселення Інгульськ. Вони ж і порадили, що добре було б повернутися до цієї назви, як до першого історичного імені цього золотого, степового, українського земельного простору.
Та чи треба нам називати тюркським словом та ще й у неоковирній для української мови російській формі із закінченням “інськ” чудове місто і багатющу область із козацькою героїчною минувшиною. Інгул, Стамбул, караул, саксаул, Барнаул — це гніздов’я тюркської лексики, в якому козацькій українській землі дуже тісно. Чому тюрки чи татари, які поселилися колись над степовою нашою річкою і назвали її Інгулом, матимуть першість в історії міста та області, які поставали до життя як українські, козацькі території? Якщо ми вже збагнули, що Кіровоград і Єлисаветград — це одне і те ж російське, пригноблююче українську землю місто, то чи ж не є ідея Володимира Караташа назвати Кіровоград містом Богуна, Богуном, Богуноградом, а всьому народові цих земель дати святе наймення — богунівці, найкращою пропозицією, за якою стоїть постать вічно живої людини з нашої визвольної історії, із нашої тяжкої, але здобутої героїчної на полях крові великої, європейської майбутності?"
У свою чергу професор Микола Тимошик на шпальтах того ж видання вмовляє Павличка не розбурхувати бурю у склянці води, та не роз’єднувати місцеву еліту варіаціями назв.
Проте, вона вже розділена – між Інгульськом і Златополем.
Олександр Ратушняк, керівник обласної організації «Посвіти» спершу активно пропнував назву Златопіль, але згодом змінив власну думку.
"Так, спочатку я підтримував назву Златопіль, хоча до кінця вона мене не влаштовувала. Так, милозвучно, красиво, золоті поля і ландшафти. Але як ми можемо історичну частину Новомиргорода приплести до нашого міста? Але були люди старшого віку, які цю назву просували і ми їх підтримували, оскільки треба було боротись з імперсько - колоніальною назвою. Була версія Інгульськ. Її ще в 90-их роках пропонував Юрій Матівос, говорячи про Інгульську слободу, потім він обґрунтовував назву Новокозачин. Але нам все ж бракувало аргументів. У нас була дуже ампутована історична пам’ять за радянський період, нам намагались нав’язати, що тільки з приходом імперії тут з’явилась якась цивілізація. Навіть пісеньку склали «чудові генофонди завезла Єлізавєта». Ми наприклад себе нащадками тих «генофондів» не вважаємо, а вважаємо, що ми корінні нащадки козаків, які жили тут споконвіку.
Після науково-практичної конференції, знайомства з позиціями вчених я для себе відкривав купу нових аргументів за Інгульськ, які значно переважили Златопіль і тим паче Єлисаветград. По-перше, була Інгульська слобода, Інгульська паланка. Так, Інгул це слово ірано-тюркського походження. Але воно вже українізоване, інакше воно б тут не прижилося на стіьки років. Дніпро теж походить від ірано-тюркської назви Днапр, але хто скаже, що Дніпро – це не українське слово? До того ж, це світова практика. В Україні сотні міст названих на честь річок: Ужгород, Полтава, Харків. Річка Харків теж не презентабельна, але ж місто так назвали і ніхто не чіплється до стану річки.
Те, що я поміняв думку, я не вважаю за проблему. Навпаки, вважаю, що якщо людина здатна змінити думку під впливом аргументів, то вона перебуває на шляху еволюції. А якщо ми вперлись в одну назву незважаючи на те, є в нас якісь аргументи чи немає, це позиція неправильна. Людина має чути і прислухатися до аргументів», - пояснює громадський активіст.
У свою чергу Ратушняк не вважає, що наявність двох назв розпорошить голоси, які могла б набрати одна назва на противагу Єлисаветграду та і саме опитування серед містян вважає недоречним, адже воно дороговартісне і не має юридичної сили, а рішення про зміну назви обласного центру повинна приймати Верховна Рада.
А от уродженець Новомиргорода, з яким і асоціюється історична назва Златополя, письменник та кінорежисер Олександр Жовна, має іншу думку:
«Серед запропонованих найсолідніше звучить Єлисаветград. Однак його ідеологічна наповненість перекреслює історичну і в сьогоднішніх заідеалізованих реаліях сприймається в штики. Златопіль. По суті, я народився і живу в містечку з такою назвою, тому можу бути упередженим до неї. Однак, моя упередженість була зі знаком мінус і підказувала мені бути проти цієї назви. Все із-за того, що вона асоціюється саме з тією місцевістю про яку я сказав, а виглядає вона далеко не солідно. Але ж про це знаю тільки я і ще кілька тисяч златопільчан. А назва обласного центру готується для мільйонів і для них вона прозвучить достатньо милозвучно. Поміж усіх трьох найменш милозвучна Інгульськ, навіть без усяких асоціацій, та географічних прив’язок. Географічні чи історичні підстави згодом не згадаються, а залишиться лише власна назва міста. Вона ж має звучати красиво. Інгульськ - дуже не красиво, як на мене, навіть гірше ніж Крижопіль, хоч у складі цього слова й згадується досить інтимна частина людської анатомії, але звучить воно шляхетніше».
Більш різко висловлюється у соцмережі про можливу назву на честь річки громадська діячка і волонтерка Тетяна Бородіна:
«Не хочу , щоб місто носило назву Інгульськ, назвою пишатися потрібно! А тут, окрім комплексів, у жителів міста нічого не виникне... От Златопіль - нашими золотими полями дійсно можна пишатися ".
Сумнівно, що крапку у суперечці поставить громадське слухання. Згідно закону, риска в епопеї з перейменуванням має бути підведена вже до кінця листопада. Остаточне рішення приймуть на засіданні Верховної Ради України народні обранці.
Анастасія Дзюбак
1104     
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Информация

Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 17 дней со дня публикации.
Айхерб