Домовой - Светловодск

Як я до криївки ходив

Автор: redaktor
Як я до криївки ходивПодорожуючи Карпатами, неможливо оминути Львів, а, побувавши у Львові, ви просто зобов’язані відвідати відомий ресторан «Криївка». Протягом останніх років він був об’єктом прискіпливої уваги пропагандистської машини сусідньої Росії. Відкриття цього ресторану підносилося, як акт проти Росії. Звісно, втратити такого шансу я не захотів, і ми з друзями завітали до «Криївки».

Як відомо, криївка – це військово-оборонна та господарська споруда Української Повстанської Армії, розташована під землею схованка вояків УПА. Будувалася вона у важкодоступних місцях. А криївка, яку відвідали ми, розташувалася в самому центрі Львова, навпроти мерії. Пройшовши в арку будинку, ми підійшли до дверей. Вони були зачинені. Щоб зайти – потрібно постукати. Нас зустрів бородатий чоловік в упівському кашкети з ППС на грудях. «Гасло знаєш?»- суворо запитав він. «Слава Україні!»- бадьоро відповів я. За це я отримав відгук «Героям слава!» та чарочку наливки.

Розповідають, що раніше тим, хто не знав гасла, наливали гранчак справжньої оковитої. Але народ швидко зметикував, як отримати безкоштовну випивку. Отже, того, хто не знає гасла – то не пускають до ресторану, а знаєш – пригощають чарочкою.

І ось ми в криївці. Як має бути за оригіналом, в приміщенні світла небагато. Коли ми проходили повз барну стійку, нас знову проекзаменував кремезний чолов’яга з револьвером. Він голосно прокричав: «Москалі є?». На його запитання варто чесно відповідати, щоб не бути оглушеним холостим пострілом.

Хочу відразу зауважити, що дизайнери добре опрацювали над оформленим. Дерев’яні, трішки не завжди рівні столи та табурети. Стіни та стелі, наче переносять нас у ті воєнні часи. Тут можна побачити світлини з вояками УПА. В нішах розташовані речі того часу: радіоприймачі, радіостанції, повстанська література, тощо… Можна сфотографуватися з макетами радянської та німецької зброї. Є і речі, створені з гумором, як то москалодетектор. В залах звучать пісні українських партизан. Усе оформлення залів ресторану, а їх декілька, носить зовсім не агресивний характер. Це, швидше, декорації такого собі театрального спектаклю, в якому є пролог на вході, та епілог, коли ти виходиш з ресторану.
Меню ресторану особливо вишуканим в назвах не назвеш. Та воно так і повинно бути. Ми ж в криївці, а тут польова кухня. Втім, годують тут щедро та смачно. Порції великі. Подають відразу усе замовлене. Офіціантки, молоді дівчата, одразу повідомляють, що будуть з вами цілий день та ніч, а замовлення буде виконано до кінця дня.

Вийти з криївки ви можете через спеціальний вихід. Тут вас зустріне декілька інсталяцій: бункер, склад з мотоциклом та будкою КПП. Нарешті, ми попадаємо до двору, де нас зустрічає справжня інсталяція у техно-військовому національному стилі. Передати це словами важко. Краще подивитися фото. Коли будете в «Криївці», то обов’язково не полінуйтеся, підніміться на дах. Тут зможете побачити не тільки зенітку часів другої світової війни, а й помилуватися краєвидами Львова.

На цьому ваші пригоди не закінчуються. Вам доведеться пройти через крамницю сувенірів. Тут можна придбати дрібничку, яка буде нагадувати вам про ваше перебування в у цьому місці.

Відвідавши «Криївку», я переконався, що це зовсім не пропаганда націоналізму та фашизму. Це, швидше, мистецький захід, який спонукає людину повернутися до історії своєї країни та розібратися в ній.

Як я до криївки ходив
Як я до криївки ходив
Як я до криївки ходив
Як я до криївки ходив
Як я до криївки ходив
Як я до криївки ходив
Як я до криївки ходив
Як я до криївки ходив
Як я до криївки ходив

Вадим Степанець
для «Взаємодопомоги»
1916     
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Информация

Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 17 дней со дня публикации.
Айхерб