Домовой - Светловодск

Яка вона, Західна Україна

Автор: redaktor
Яка вона, Західна УкраїнаЦього літа видалася нагода побувати у західній частині України. Давно хотів це зробити, але все якось не виходило. Поїздка, для мене особисто, видалася пізнавальною. Я не тільки відпочив, але й відкрив для себе неповторний карпатський край та його чудових людей. Сьогодні, на тлі бойових дій на сході України, в засобах масової інформації можна зустріти висловлювання про те, що немає єдності в країні, ми різні. Начебто, у Західній Україні живуть страшні бандерівці. Отже, я отримав нагоду перевірити ці тези.

Поїздку ми власним здійснювали автомобілем. Це надало можливість не тільки спостерігати за тим, як змінюється природний ландшафт, а й оцінити діяльність українського автодору. Спочатку про приємне – про природу. Вона вражає. У нас є чим милуватися і чим захоплюватися. Це наше надбання, і нам його потрібно берегти. Степ центральної України змінюється лісами Київщини та Житомирщини. Перетинаючи Рівненщину, розумієш, чому саме так назвали цей край. В’їхавши у Львівську область, відразу очікуєш побачити Карпатські гори. І вони з’являються, але не відразу, а згодом, коли їдеш на захід області. Вони дійсно вражають.

Хочу поділитися з читачами враженнями, які я отримав протягом семи днів. Перше, найсильніше, — враження від спілкування з людьми. Протягом перебування я не чув ненормативної лексики. Вражає ввічливість, з якою звертаються один до одного люди. У магазині, на базарі, в автобусі і просто на вулиці люди звертаються один одного не інакше, як «пан» чи «пані». Напевно, у жителя сходу чи центру існує тверде переконання про те, що вітаються українці виключно привітаннями «Слава Україні!», «Героям слава!». Дійсно так, але не частіше ніж «Доброго дня», чи «Слава Ісусу Христу». Серед молоді частіше чути «Привіт». Особливо мене вразили водії автобусів. Ми звикли до знервованих осіб, які слухають радіо «Шансон», говорять по телефону та можуть «послати» нас при нагоді. Тут водії дещо інші. Вони слухають, переважно, українські пісні. Саме завдяки їм я почув багато нових пісень. Водії на західній Україні не «посилають». Вони досить ввічливі. Їхнє улюблене слово «прошу»: прошу вийти, прошу зайти, прошу ваші гроші… я став свідком, як водій автобуса розмовляв із молодим чоловіком, що запізнювався на роботу і просив зупинитися не на зупинці. Вони сперечалися, при цьому градус суперечки поступово зростав. Але –т жодного поганого слова.
Населення Західної України більш релігійне, ніж їхні співвітчизники. Практично, в кожному селі та в багатьох дворах можна побачити статуї Діви Марії, яку у цих краях вважається заступницею. В селах та містечках обов’язково є церква і не одна. Тут можна віднайти одразу різні конфесії: і греко-католики, і православні, і католики, і протестанти. До церкви ходять не тільки представники старшого покоління, а й молодь. При цьому, релігійність носить не показовий характер. Відчувається, що це – переконання людини, це – справжня віра.

Приємно вразило ставлення людей до свого подвір’я. Земля в Карпатах – це справжній дефіцит. Можливо, саме тому за нею доглядають. Для мешканця центральної України земля навколо хати не має права «гуляти». Ми намагаємося її засадити, як в тому анекдоті. «А там ще огірочки посаджу». В Карпатах трішки по-другому. Тут клімат інший. Бувають роки, коли, за твердженням місцевих жителів, посадив три відра картоплі, а зібрав два. Тому двори місцевих мешканців більше схожі на дачі наших «олігархів»: газончик, квіточки та трохи городини, так, для втіхи… Сільське господарство та власна земельна ділянка ніяк не може стати джерелом для існування родини. Саме тому, ми найчастіше зустрічаємо жителів Західної України на будівельних майданчиках країни.

Моє перебування на Західній Україні, хай й в короткий термін, підтвердило власну думку про те, що Україна – дійсно єдина. Ми – один народ. Не потрібно це комусь доводити. Будуймо своє майбутнє разом!

Вадим Степанець, для «Взаємодопомоги»
1240     
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.

Информация

Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 17 дней со дня публикации.
Айхерб