Кого чекаємо? «Визволителів»?
Кожного ранку ми прокидаємося з тривогою в душі. Як там на сході? Серце обливається кров’ю, коли чуєш, що загинув український військовий. Так хочеться, щоб усе закінчилося. Але ж потрібно зрозуміти, що зараз ми, практично, ведемо війну з Росією, яка підтримує терористичні організації та поставляє їм зброю і найманців. Нам необхідна сильна та професійна армія. Верховна Рада прийняла рішення провести часткову мобілізацію.
До лав Збройних Сил мають призвати фахівців. Вони вже служили та мають військові спеціальності. Армії вони вкрай необхідні. Їх не потрібно навчати. Вони вже мають потрібні знання, мають навички та можуть швидко стати до строю. Це наблизить нашу перемогу та збереже життя громадян.
Прокоментувати перебіг мобілізації я попросив Світловодського та Онуфрієвського військового комісара підполковника Сергія Балабуху. У відповідь він запропонував мені разом проїхати по селах району разом з групою працівників військомату. Про мету поїздки Балабуха сказав коротко: «Побачите самі».
Виїхали ми під вечір. Три працівника військомату та я. В селах до нас приєднався дільничний інспектор. Старший групи працівників військомату, капітан, пояснив, що ми будемо перевіряти наявність на місті приживання громадян, яких мають призвати по мобілізації. Мене здивувало таке завдання працівників військомату. Згідно законів України, сільський голова має проводити мобілізацію людських, транспортних та інших ресурсів згідно розрахунків військомату. Капітан пояснив, що військовий комісаріат подав сільським головам поіменний список необхідних для призову фахівців і отримав відповідь, що «такі в селі не проживають». Коли військові звели усі списки, то вийшла жахлива картина. Майже більшість чоловічого населення сіл району зникла (?!). От і вирішили перевірити.
Що ж вдалося з’ясувати під час перевірки? Висновок однозначний: керівники сіл подали до військомату недостовірні дані. За короткий час було відвідано місце проживання сімох чоловік. Усіх їх можна призвати. Вони регулярно відвідують свої села, підтримують зв'язок з рідними і, навіть, живуть вдома. Але ухиляються від мобілізації. Мої твердження базуються на тому, що я чув та бачив особисто.
Від почутого та побаченого у мене виникло багато думок та питань. Поділюсь з читачами. Іде війна. На війні вбивають. Поставлю питання. У кого більше шансів вижити? Звичайно, у тих хто краще підготовлений до неї. Знову поставлю питання. У якої армії більше шансів на перемогу? У тієї, що має добрих вояків. То що, будемо призивати непідготовлених? Посталю ще одне питання на цей раз – до сільської влади. Ви дійсно — влада? Ви готові повести за собою людей до перемоги, чи ви будете повторювати «подвиг» мерів міст Донеччини та Луганщини?
Протягом останніх місяців мені вдалося поспілкуватися з багатьма біженцями зі сходу. Говорили відверто. Висновок один: зустрічали «освободителей», а отримали фашистів. То що? Будемо очікувати, поки дійдуть «освободители» і до нас, чи виженемо їх з нашої землі?
Пропоную замінити «моя хата з краю» на «ніхто, крім нас».
Вадим Степанець
Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам
зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.
Информация
Комментировать статьи на сайте возможно только в течении 17 дней со дня публикации.