Зима забинтувала рани Києва,
але крізь марлю краще видно кров.
Герої вже у чергах під Голгофою,
Перед ведуть Сергій, Михайло і Юрко,
А на Голгофі все без змін:
Хтось миє руки, хтось задкує,
Бо бачить все Господь і чує.
Цвяхи вбивають в очі, руки всім
Гранатами, кийками, щитошòломами
Не вистачає тільки Соломона ще!
Є ті, хто кличе „Я –це...”, „Я – ну...”.
Кудись хтось тягне, порох сипле –
Ніхто не лиже!
Десь БТР гарчить затято –
Проснутись хочуть автомати,
Хтось плаче десь, хтось стогне, проклинає.
Й не Апокаліпсис, й не рай це.
Ніхто не йде і не стоїть вже.
Десь янголи співають тихо.
„Тарута” – тут і „Океан” ще.
Та два орли зависло хижо –
Одноголовий і мутант:
Всі хочуть жити в нашій хижі
І кожен в ній вже комендант!

Сергій Гайдук